Мистецтво 10 клас 16.03-06.04.2020

Мистецтво 10 клас (16.03-06.04.2020)

1 урок. 

Тема: «Характерні риси художніх стилів Європи

                          у  різних видах мистецтва»  (3 год)

План вивчення даної теми:

 1. Архітектура європейського культурного регіону: загальні риси і особливості. (урок 16.03.2020)

 2. Живопис європейського культурного регіону, його різнокольоровий світ. (урок 30.03.2020)

 3. Скульптура - мовчазна потаємна муза.(урок 06.04.2020)

                           Лекційний матеріал з теми:

1. Архітектура (з грец.- будівничий) – мистецтво проектування і будівництва окремих споруд та їхніх ансамблів, парків і стадіонів, вулиць і площ, селищ і міст.

     Як відомо, архітектура – один з найдавніших видів мистецтва, який виражає світосприйняття народу в певну історичну епоху. Особливості архітектури кожного історичного періоду визначалися певним призначенням та типами споруд, їх конструктивними рішеннями і матеріалами.

 Пригадайте, які вимоги стали основними для будь-якої архітектури, незалежно від стилю і історичної епохи ?                                 Підказка                                                            

                                                                                                                                             

       

1.1. Антична архітектура

     Основу всієї античної культури (культура Давної Греції та Давнього Риму) складають естетичні поняття міри, гармонії та краси. Вони тісно пов’язані між собою.

 Міра є вихідним принципом існування всіх явищ та предметів. (Пригадуєте вислів «Все хорошо в меру») Грецький філософ Демокріт був упевнений, що «краса – це півна міра в усьому». Гармонію ж вони розуміли як єдність у різноманітті.

     У стародавньогрецькій архітектурі була розроблена цілісна художньо осмислена система, що пізніше отримала назву ордеру.

    Ордер (злат. – порядок) – вид архітектурної композиції, яка складається з вертикальних  (колон) і горизонтальних  (карниз, фриз) частин у відповідній архітектурно-стильовій обробці.

      Колони грецького ордеру порівнювали з людиною. Так, доричний рдер, завдяки лаконічності та монументальності, вважався «чоловічим», іонічний, завдяки витонченості та прикрасам -  «жіночим».

   Ордерна система залишалася задіяною і в подальші часи. Особливо широко вона стала використовуватися, починаючи з ХVІІ століття, коли до відкиттів стародавніх греків звернулися архітектори класицизму.

     На відміну від мистецтва стародавніх греків, яке можна порівняти з високою поезією, мистецтво Риму більше нагадувало сувору прозу. Воно було призване прославляти нездоланну міць держави. Дух античного Риму найяскравіше знайшов своє вираження в архітектурі, ніж в інших видах мистецтва.

      Найвідомішими були колони та тріумфальні арки, наприклад, арка імператора Тита, збудована на честь його перемоги в Іудейській війні. 

   

У часи  економічного і політичного розквіту деякі правителі створювали архітектурні комплекси, наприклад, форум імператора Трояна.

      Практичність римлян виявлялася в будуванні споруд, необхідних у повсякденному житті: доріг, мостів, водогонів, багатоповерхових житлових будинків тощо. Так, до нашого часу успішно функціонує Аппієва дорога та водогін Аква Аппія.

   

Однією з найголовніших релігійних споруд  Римської держави став Пантеон-храм на честь всіх святих. Феноменальним завершенням римських архітекторів стало будівництво куполу, який перекривав увесь внцутрішній простір без єдиної опори. Досягти чогост подібного змогли тільки італійські архітектори епохи Відродження (Ф.Брунеллескі – Флорентійський собор і Мікеланджело – купол собору Св. Петра у Римі).  Римське зодчество на той час досягло найвищої технічної та художньої досконалості і стало зразком для багатьох наступних поколінь.

                                                    Наведіть приклади використання характерних рис античної

                                                   архітектури  зодчими наступних поколінь

                                                 Чому саме цей стиль став основою їх споруд?

 

1.2. Романський і готичний стилі в архітектурі

    Європейське Середньовіччя сформувало два нових художніх стиля – романський (Х-ХІ ст..) і готичний (ХІІ-ХV ст..).    

     Функціональне призначення романської архітектури – оборона. Девіз стилю: «Мій дім – моя фортеця!» повністю визначав архітектурні особливості як світських, так і культових споруд.

     Основними типами будівель романського стилю були лицарський замок, монастирський ансамбль, собор, храм). Ці споруди носили фортифікаційний (захисний) характер. Войовничий дух та постійна потреба у самозахисті пронизує романський стиль. Основним будівельним матеріалом був камінь. 

 

     Структура романських споруд складалася з простих великих об’ємів – кубів, призм та циліндрів. У масивних стінах де-не-де  були зроблені невеликі вікна, через які всередину приміщення потрапляло світло. Саме в цей період стали широко використовуватися вітражі. Будівлі виглядали просто, суворо, були позбавлені прикрас і являли собою неприступні кремезні замки фортеці, храми-фортеці. Замки були фортецею лицарів, а храми – фортецею бога та його слуг на Землі. Центральне місце в романській архітектурі посідала Франція (церква Нотр-Дам ла Гранд у Пуатьє, монастирська церква Сен-Трінте у Каннах).

     Найвідоміші архітектурні пам’ятки романського стилю: Пізанський собор в Італії, церкви Сан-Фелікс і Валь-де-Бой в Іспанії, Шпаєрський собор в Німеччині. 

    

  

      У містах, які були обмежені оборонними стінами, дуже високо  цінувалися ділянки землі. Це й призвело до того, що будівлі «зростали» догори. У ХІІ ст. починається новий етап розвитку середньовічної культури та поступово виникає новий стиль – готичний, який панував до ХV століття.

     Готика пов’язана в цілому з розвитком міст. З’являються нові типи споруд громадського призначення: ратуші, біржі, митниці тощо.

     Готичні зодчі відмовляються від масивних конструкцій. З’являються величезні віконні отвори, які заповнюються яскравими різнокольоровими вітражами.

     Готичні собори значно вищі від романських. Стрільчаста форма надає будівлі легкості. Стіни споруди втратили свої конструктивні функції опори і стали значно тоншими.

     Складається враження, що кам’яна громада собору немов би стрімко підіймається вгору всупереч законам тяжіння. Вертикаль собору символізує спрямованість середньовічної людини у світ неземний, піднесення її думок і почуттів, перемогу духа над плоттю.

     Як «застигла і безмовна музика» сприймаються шедеври готики:  французькі  собори у Шартрі, Парижі, Руані; німецькі - у Кельні та Стасбурзі; англійські – у Солсбері та Лінкольні; італійські - у Мілані; іспанські – у Севільї.

 
  

  


  

1.3. Архітектура Ренесансу і бароко. Галантність рококо. Взірці архітектури класицизму.

     На зміну епохи Середньовіччя поступово прийшла нова доба – епоха Відродження (або Ренесансу), коли мистецтво отримує потужний імпульс для інтенсивного розвитку. Митці епохи Відродження прагнули відродити надбання мистецтва Античності.

    Церковне зодчество  ще  залишається вірним типу базилік (знайди визначення і запиши в зошит) з плоскою стелею або хрестовими склепіннями. Будівництво палаців (світська архітектура) для старої та нової аристократії стало одним з першочергових завдань у розвитку архітектури, яка хоча й утримує в собі щось середньовічне, але змінює свій колишні вигляд на більш привітний і ошатний.

      Важливу роль грають просторі красиві внутрішні двори, обнесені критими галереями на арках, які підтримуються або колонами, або пілястрами античної форми.

       Засновниками італійського Відродження були представники флорентійської школи, серед яких визначне місце посідав  творець світської  за духом архітектури Філіппо Брунеллескі (1377-1446). За його проектом був побудований купол флорентійського собору Санта-Марія–дель-Фіоре. Червоний купол собору (в ньому може розміститися 30 тис. людей) урочисто височіє над містом, визначаючи силует міста Флоренція. 

    Наступний важливий етап у розвитку ренесансної архітектури пов’язаний з іменем Леона Батіста Альберті (1404-1472).  Найбільш яскраве і важливе нововведення в його творчій спадщині - застосування ордеру в усіх трьох ярусах традиційного фасаду флорентійського палаццо. Він вперше запропонував для церковного фасаду античний мотив тріумфальної арки.

    Мистецтво архітектури найкраще розвивалося в Римі – столиці папської держави.

      Найвизначнішою пам’яткою архітектури цього періоду є Собор Святого Петра - католицький храм, набільша споруда Ватикану та набільша християнська церква у світі. Собор також входить у десятку найвищих церков світу і є однією з 4-ох патріарших базилік Риму та церемоніальним центром Римської католицької Церкви. 

Архітекторами Собору в різні час були Рафаель Санті, Мікеланджело Буанаротті, Берніні.

     Собор Святого Петра – дивовижна споруда високого Ренесансу – визначив весь подальший розвиток церковної архітектури Італії, а за ним французької, англійської  та іншої архітектури.

У мистецтві бароко (з порт. – «перлина неправильної форми») протиріччя епохи відобразилися в передачі виру пристрастей і переживань, які людина намагалася подолати, відшукуючи гармонію життя в природі та суспільстві. Всі твори цього періоду, включаючи архітектуру, сповнені містичних алегорій, монументальності, театральності, пишності і помпезності. Для них характерні: динамічність, контрастність, в то же час, гармонійність, цілісність, єдність.

     Архітектура бароко дивує пишністю, багатством декоративних прикрас, криволінійністю форм та використанням оптичних ефектів. У кожній країні цей стиль набуває власних  національних рис. Найвідоміші архітектурні пам’ятки пов’язані з іменами Дж.Берніні, Ф.Борроміні (Італія), Ж.Лемерсьє, Ф.Мансара, Л.Лево (Франція), М.Пеппельмана (Німечинни)

У Франції тенденції стилю бароко  були втілені в грандіозному ансамблі  Версаля (1668-1889рр.) У його будівництві та оздобленні брали участь багато архітекторів, скульпторів, художників, майстрів ужиткового і садово-паркового мистецтва. Збудований ще в 1620-х роках архітектором Ж.Лемерсьє як невеликий мисливський замок Людовика ХІІІ, Версаль неодноразово добудовувався і змінювався. Ідея Версаля як централізованого ансамблю, належала Л.Лево і А.Ленотру. Будівництво було завершено Ф.Мансаром.

     Парк Веральського палацу -  один з найбільших  і значущих в Європі.  Він складався з безлічі терас.  Клумби, газони, оранжереї, басейни,  фонтани, а також різноманітні скульптури є продовженням палацової архітектури.   В арітектурі бароко широко використовуються живопис, скульптури,  пофарбовані поверхні стін.

     В архітектурі стиль рококо не вніс ніяких нових конструктивних елементів, навпаки, користувався старими. Головним для архітекторів, що творили в цей період, було досягнення декоративної ефектності – легкості, привітності, грайливості. Палаци, храми рококо несуть на собі відбиток бароко, але без холодної урочистості й пафосу. Так створювалися нові палацові ансамблі Франції, Німеччини, Росії  ХVІІІ ст..

      В архітектурі стиль рококо - це швидше оформлення інтер’єрів, ніж архітектура будівель.  Центром формування нової культури ХVІІІ ст.. був не палацовий парадний інтер’єр, а салон.

 Стиль рококо був поширений особливо в Пруссії при дворі Фрідріха ІІ. Архітектор Георг фон Кнобельдорф створив у Потсдамі один з найбільш прославлених рокайльних ансамблів  Сан-Сусі.

 Вершиною архітектури рококо можна назвати зали готелю «Субіз» у Парижі, оформлені Ж.Боффраном.

  В епоху рококо був створений також один з найяскравіших міських ансамблів Франції – ансамбль трьох площ  у місті Нансі в Лотарингії.

     Концепція класицизму полягала у використанні в архітектурі античних систем формоутворення, які наповнювалися новим змістом. Для архітектури класицизму характерні:лаконізм внутрішньої і зовнішньої обробки споруд, строгість форми, ясність просторового рішення, геометризм інтер’єрів. На відміну від будівель бароко, майстри класицизму  ніколи не створювали просторових ілюзій, які б спотворювали пропорції будівлі.

     І класицизмом пов’язані найбільш значні містобудівні концепції та їх реалізація.

 У ХVІІІ ст.. закладаються нові міста, парки, курорти. Плинність життя суспільства  вимагала нових підходів у містобудуванні, нових типів будівель. Тобто будували не тільки собори або палаци, а й житлові будинки середнього достатку, лікарні, школи, музеї, порти, ринки тощо. Проекти будівель стали більш раціональними, слідували чітким геометричним схемам, які складалися із широких і прямих вулиць, великих квадратних і круглих площ.

    Місто Віченца в Італії, де жив і працював талановитий архітектор Андреа Палладіо, загальновідоме у світі як місто Палладіо. У Венеції цей архітектор спроектував і побудував чудові церкви, безліч прекрасних вілл і палаців та громадські будівлі.

    Класицизм буквально охопив Англію, ставши королівським архітектурним стилем. Ціла плеяда талановитих архітекторів Англії  вивчала і продовжувала ідеї Палладіо: Ініго Джонс, який поклав початок розвитку англійської архітектурної школи,  Граф Берлінгтон, Вільям Кент.

    У Франції класицизм був панівним стилем із часів Великої французької революції. Саме тоді в архітектурі виникло прагнення до лаконічності.

 

1.4. Основні ознаки стилю модерн в архітектурі.

     Видатною віхою в історії мистецтва була поява нового стилю  модерн (від фран. Moderne – сучасний) – стиль в мистецтві, який досяг піку своєї популярності в останні декаді ХІХ – початку ХХ ст.. (до початку Першої світової війни).  З одного боку, модерн намагався увібрати в себе те, що було вже накопичено людством у сфері художньої творчості, а з іншого  сказати зовсім нове слово у мистецтві, побудувати нові форми та образи.

    Характерними рисами стилю «модерн» в архітектурі було прагнення до комплексного вирішення архітектурних та декоративних завдань, химерність, плавність форм та ліній, що нагадувало відтворення ритмів живої природи.  У декорі цієї архітектури переважають стилізовано-рослинні орнаменти, тьмяна кольорова гама фасадів та інтер’єрів.

    Одним із перших архітекторів, який працював в стилі модерн, був бельгієць Віктор Орта. У своїх проектах він активно використовував новий матеріал – метал і скло.

              

 Несучим конструкціям, виконаним із заліза,  він надавав незвичайні форми, що нагадують якісь фантастичні рослини.

    Королем архітектури, королем модерну і королем заліза називають ще одного бельгійського архітектора – Антоніо Гауді, який створив архітектурний вигляд одного з найкрасивіших міст світу – Барселона.

   

·         В підручнику опрацювати стор.160-164;

·         Скласти кросворд на тему «Архітектура європейського культурного регіону»

·         Дати письмові відповіді на запитання, які зустрічалися в лекційному матеріалі, і записати їх в зошити.

·         Підготувати проєкти (тема обирається індивідуально кожним учнем. Форми презентації проєктів можуть бути різними, в залежності від обраної теми: власно створені мультимедійні презентації, ментальні карти, буктрейлери, буклети, колажі, кросворди, реклами (у вигляді малюнків, плакатів, постерів), …

     Рекомендовані теми: (можна сформулювати свої теми самостійно)

-          «Архітектурні перлини Риму»

-          «Спадщина Антоніо Гауді»

-          «Мої улюблені споруди європейського культурного регіону»

-           «Характерні ознаки класицизму в мистецтві України»

-          «Архітектура романтизму – в гостях у казки»

· Інтернет-ресурси (раджу переглянути)

«Архітектура як вид образотворчого мистецтва» https://www.youtube.com/watch?v=lb3cNtRj2J8

Д/З можна виконувати частинами, оформлювати в робочому зошиті, потім фотографувати і надсилати на Viber 099-529-96-61 або на електронну адресу вчителя- in19543@gmail.com

2. Живопис європейського культурного регіону, його різнокольоровий світ.

   2.1.  Живопис значно розвинувся в Давній Греції. Але фрески й картини, що малювали на дерев’яних дошках, не збереглися, і про них ми знаємо з творів давніх письменників.

 Про рівень майстерності античних художників свідчать силуетні зображення на глиняних вазах. 

     Грецький вазопис був червонофігурним та чоронофігурним.

Найпопулярніші мотиви зображень – битви, бенкети, міфологічні сцени. Після випалювання основа виробу набувала червоного кольору, а розпис глянцевою  глиною – чорного.

    Гончари і вазописці підписували свої твори, тому їхні імена збереглися. Найвідомішим вазописцем цього періоду був Ексекій, який створив довершені малюнки (наприклад, на одній з амфор зображено 10-й подвиг Геракла). Розписна грецька кераміка як експортний товар потрапила на Близький Схід, до Єгипту й Північної Африки. Її знайдено навіть у похованнях кельтської знаті.

2.2. Образотворче мистецтво романського стилю (мозаїка, книжкова мініатюра) було підпорядковане релігійному світогляду. Характерні риси романського стилю у живописі:

               

    Основа романського живопису  настінний розпис. Фрески романських храмів сповнені суворості та завжди повчальні.

   Найкращим зразком романського живопису у Франції (ХІ-ХІІ ст..) є розпис церкви бенедектинського аббатсва Сен-Савенюр-Гартамп у Пуату.

  Сюжети фресок надзвичайно розмаїті: сцени зі Старого та Нового Заповітів і поряд – епізоди з байок Езопа.

    В Іспанії збереглося чимало пам’яток романського живопису, на якій відчутно вплинуло візантійське мистецтво. Розписи іспанських соборів мають спільні ознаки: насичені фарби, канонізовані образи.

    Романське образотворче мистецтво представлено також книжковою мініатюрою, створеною  в монастирях Південної Франції та Баварії, що  вирізняється насиченими кольорами й майстерним виконанням. Зооморфні мотиви органічно вплетено в основні орнаменти – геометричні фігури (коло, квадрат, меандр) та рослинні форми (стилізоване листя аканта, квіткові розетки).

2.3. Готичне образотворче мистецтво зверталося до образу Богоматері – заступниці людей перед Богом. Культ Богородиці склався одночасно з поклонінням Прекрасній Дамі. Нерідко обидва культи перепліталися, і Діва Марія поставала в образі чарівної жінки.  

    Для готичного образотворчого мистецтва характерні: витонченість і багатофігурність зображень, наявність орнаментів, елементу пейзажів і натюрморту.

      Доба готики  ще й період розквіт для книжкової мініатюри. До «Розкішного часослова герцога анівБеррійського» 600 років тому назад троє братів Лімбургів створили велику кількість мініатюр,  зобразивши сцени  світського життя, працю селян і поетичні пейзажі достовірно відтворивши образи готичної архітектури.

                      

            Намалюйте ескіз вітража з геометричними або рослинними мотивами  для вікна певної форми: або круглої, прямокутної, стрілчастої.

2.4.Образотворче мистецтво Ренесансу увійшло в історію світового мистецтва як «Епоха титанів». Мова йде про плеяду італійських майстрів – Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті і Мікеланджело Буаноротті.

     На етапі Раннього Відродження набув популярності фресковий живопис, яким прикрашали церкви, палаци, суспільно значущі споруди, а також почав розвиватися станковий живопис.

    Італійські художники  опанували закони перспективи й світлотіні, правило золотого перетину, пропорції людського тіла.

     Один з улюблених  образів митців – Мадонна, Діва Марія  з немовлям Ісусом на руках як уособлення ніжності й духовності Матері. 

    У мистецтві Ренесансу з’явилися нові терміни й поняття, зокрема сфумато, що позначає м’якість живописного виконання, плавність тональних переходів, розпливчатість контурів як результат повітряної перспективи.  

                    

    Цю техніку Леонардо да Вінчі (італійський живописець, графік, скульптор, архітектор, учений, анатом, інженер) віртуозно застосував у «Джоконді» («Моні Лізі») – одному з живописних  шедеврів світу. На цьому полотні молода жінка сидить у кріслі впівоберта до глядача.. Її уважний погляд  та легка усмішка задумливі, мрійливі.

                         

    Твори  Рафаеля Санті відзначаються гармонією й ліризмом, поетичністю й піднесеністю, досконалістю побудови й виразною пластикою фігур. Він створив цілу галерею Мадонн  майже 45 картин,  де провідною є тема материнства. «Сікстинська Мадонна» - найвизначніший з-поміж цих творів.

2.5. В образотворчому мистецтві бароко було одним з основних стильових напрямків з кінця ХVІ до середини ХVІІІ ст.. Багатьох митців стали цікавити трагедійні сюжети і мотиви. Тема мізерності, нікчемності людини перед грізною силою Божою на повний голос залунало в мистецтві бароко. 

    На батьківщині бароко – в Італії – стиль проявився в демократичному бунтарському реалізмі видатного художника Караваджо (1573-1610). В його живописних полотнах поєднуються глибоке розуміння психології людини і точна передача характеру світла і форми, що дало можливість художнику перетворити реальність на драму. Від його прізвища походить назва реалістичної течії в мистецтві  - караваджизм, що сприяла поява послідовників в Західній Європі. Караваджо одним з перших відкрив виразні можливості світла і тіні в живописі: для посилення впливу на глядача художник виділяв світлом найсуттєвіші частини картини, залишаючи решту деталей у напівтемряві.

          

    Дієго Веласкес – видатний представник іспанського бароко - створював складні багатофігурні композиції грандіозно зображуючи представників різних верств населення у камерних і парадних портретах. Пишність бароко  відзначається і в творчості не менш відомого Ель Греко (1541-1614).                            

                                                                         Кого зображено на полотні

                                                                    Д. Веласкеса «Меніні»?

     ХVІІІ ст. - золота доба нідерландського живопису: у маленькій країні творили понад 2000 художників голландської та фламандської шкіл. Серед них – всесвітньо відомі Рембрандт і Пітер Пауль Рубенс.

 Твори цих барокових художників відзначаються багатством фарб, контрастом світла і тіні, динамікою рухів.

 

2.6. Не можна залишити поза увагою надбання образотворчого мистецтва епохи класицизму. Для творів художників класицизму характерні співзвучність і гармонія, ідеалізування і створення прекрасного. Розум людини протиставлявся силі природи, особисте – суспільному.

     У живописі особливого значення набули логічне розгортання сюжету та ясна врівноважена композиція. Сюжети картин закликали глядача до переваги розуму над почуттями та емоціями, до створення порядку в усіх сферах життя.

   

     Бажаючи підкреслити високе призначення мистецтва, його суспільну і громадянську роль,  французький філософ-просвітитель Дені Дідро писав: «Кожен твір скульптури чи живопису має виражати велике правило життя, має повчати.

     У живописі класицизму переважне значення отримують малюнок і світлотінь. Живописці створили своє особисте відчуття кольору. Передній край картини обов’язково повинен бути коричневим,  середній план – зеленим, а дальній  блакитним. Це створювало картинам додаткову об’ємність, наближало просторову композицію живописного твору до композиції сценічного майданчика.

Закріпленню ідей класицизму сприяло створення французької Королівської академії живопису і скульптури, де розробили систему жанрів на «високі» й «низькі»,  низку чітких правил композиції й малюнка, зображення емоцій. Високому жанру живопису відповідали історичний, релігійний і міфологічний, до низького жанру відносили портрет, натюрморт, пейзаж і побутовий жанр.

    Найпослідовнішим представником класицизму був Ніколя Пуссен (1594-1665)- французький живописець, філософ, мистецтвознавець і теоретик мистецтва, один з найосвіченіших людей свого часу, якого нащадки називали французьким Рафаелем.

      Він створив неперевершені зразки геометрично точної композиції і продуманого співвідношення колірних груп. Він захоплювався величчю та гармонією природи. Пейзажі Пуссена поетичні й вирізняються витонченим колоритом. Його картини високого громадянського звучання заклали основи класицизму в європейському живописі.

     На відміну від героїчних пейзажів Н.Пуссена, пейзажі  іншого француза, Лоррена Клода (1600-1682), були більш ліричні, пронизані різними настроями. Жака Луї Давіда (1748-1825), який відроджував ідеї античності, сприймаючи їх як приклад громадянськості, називали художником «чий геній наближає революцію».

2.7. Романтизм в образотворчому мистецтві

     Романтизм (франц. romantisme)- ідейний і художній напрям у культурі порубіжжя ХVІІІ –ХІХ ст.. для якого є характерними ствердження самоцінності духовно-творчого життя особистості, зображення сильних (найчастіше бунтарських) пристрастей і характерів, натхненної  цілющої природи.

     В образотворчому мистецтві найяскравіше романтизм виявився у живописі та графіці. Улюбленими мотивами стали гірські пейзажі й мальовничі руїни.

         

     Розвиток романтизму в живописі відбувався в гострій полеміці з прихильниками класицизму. Романтики докоряли своїм попередникам холодною розсудливістю й відсутністю руху життя. Романтична художня система ґрунтувалася на синтезі мистецтва, філософії, релігії.

     Першим, кому вдалося закріпити   напрям, був Теодор Жеріко – палкий  прихильник героїки наполеонівської доби. Його картина «Поранений кірасир» стала викликом королівському дому та виразом почуттів народу. Герой картини не виглядає переможеним. Він ледь утримує коня, але міцно стискає в руці зброю.  Яскраві фарби, точні лінії, емоційність твору привертають увагу публіки.

     Ежен Делакруа – французький живописець і графік, який зображував сюжети, сповнені драматизму та внутрішньої напруженості. Органічний синтез героїчної дійсності й символіки, романтичної мрії про свободу художник втілив у картині «Свобода, що веде народ».

     Зайдіть інформацію про 14 символів, які зашифровані в картині

«Свобода на барикадах» і запишіть.

2.8. У ХІХ ст..в мистецтві виникає новий стиль – реалізм (з дат. дійсний) – який намагався якнайкраще відобразити реальний світ. Його появу пов’язують з персональною виставкою французького художника Г.Курбе, яка пройшла в 1855 році в Парижі під назвою «Павільйон реалізму».  

     Представники реалізму намагалися відобразити в своїх творах об’єктивну картину дійсності, приділяючи основну увагу простій людині, її почуттям та прагненням. На відміну від класицизму, не політичне життя та інтереси держави висуваються передусім, а приватне життя пересічної людини. Головні персонажі втрачають героїчні риси. У центрі художніх творів –. сімейні відносини, побутові конфлікти.

    Доля простої людини історія народу, умови її життя  - ці теми стали панівними у творчості художників Ф.Мілле, О.Домьє, М.Ярошенка, В.Перова, І.Рєпіна.

                                   Хто позував для  картини  Г.Курбе   «Чарівна ірландка Джо»?

                                             Проведіть дослідження і запишіть свої висновки.  

2.9. Народження стилю імпресіонізм пов’язують із французькими художниками, які змінили власне ставлення до повсякденності та людини в мистецтві. У живопису імпресіоністів людина зливається з яскравим оточенням живої природи. М.Волошин, видатний художник та поет, так визначив виникнення  імпресіонізму: «Зародження імпресіонізму було радісне, як рання весна. Перші імпресіоністи вишли на світло з темної кімнати й по-дитячому раділи світлу, барвам».

   
   Французькі художники-імпресіоністи  - Клод Моне, Каміль Піссарро, Едгар Дега, Огюст Ренуар-   та інші, на відміну від романтиків та реалістів, не відображали історичне минуле. Сферою їхніх інтересів була сучасність.

   Значних успіхів вони набули у передачі  світла та кольору, надаючи перевагу світлим тонам сонячного спектра. У творчості художників-імпресіоністів рухливість та мінливість світу стали головною метою зображення. Бажання спіймати образ природи, що постійно змінюється, вимагало від художників швидкості дій. На відміну від старих майстрів, вони наносили фарби на полотно мазками, не витрачаючи часу на їхнє змішування, переймаючись не чіткістю рисунка, а лише загальним відчуттям від побаченого.

   Кінець ХІХ-ХХ ст..  це розквіт епохи модернізму, тобто цілої низки різних художніх напрямків у мистецтві (модерн, фонізм, кубізм, сюрреалізм, абстракціонізм та інші) і постмодернізму.

·         В підручнику опрацювати стор.165-169;

·         Дати письмові відповіді на запитання, які зустрічалися в лекційному матеріалі, і записати їх в зошити.

·         Пригадайте характерні риси напрямків модернізму. Виберіть один з напрямків і розкажіть про індивідуальний стиль худжників, що працювали саме у цьому напрямку. Поясніть, чому ви вибрали цей напрямок. (письмово)

·      Здійсніть віртуальну подорож по художнім музеям світу (на вибір).

Інтернет-ресурси (раджу переглянути) https://www.youtube.com/watch?time_continue=191&v=AKYTF97sM70&feature=emb_logo

3. Скульптура - мовчазна потаємна муза

   3.1. Скульптура була одним з улюблених видів мистецтва стародавніх греків.

Гармонія кожної речі виражаться в певних пропорціях її  окремих частин.

     Греки намагалися розробити математичні правила, за якими можна визначати ідеальні пропорції гірмонійної людскої фігури. Вони ретельно вивчали будову людського тіла, пластику рухів. У своїх творіннях вони намагалися правдиво розкрити внутрішній світ гармоніно розвиненої людини-громаянина, воїна і патріота, передати її мральну чистоту, могутню енергію і духовне багатство.

                     

     Наприклад, давньогрецький скульптор Поліклетла не тільки виклав їх в трактаті «Канон», але  втілив у скульптурі Дорифора. Ця скульптура стала сенсацією. Вона порушила статичність скульптур Стародавнього Єгипту.

  Поряд із статуями богів, воїнів, переможців Олімпіських ігор у мистецтві того часу відзначається  захоплення багатофігурними композиціями і колосальними розмірами статуй. Скульптурами прикрашали приватні будинки, громадські будівлі, полі, паркові зони.

Одним з геніальних скулпторів класичного періоду був Мирон, відомими творами якого є скульптури «Дискобол» та «Афіна і Марсій»

     Розквіт грецького класичного мистецтва  пов’язаний також з ім’ям  Фідія. Відомими ого роботами є статуї Афіни Парфенос і Зевса в Олімпійському храмі 

         

  Яка з цих статуй входить до семи чудес світу?

 Із творів Праксителя в оригіналі збереглася лише статуя Гермеса в Олімпії, інші оботи скульптора відомі за римськими копіями.

Римські скульптори створювали численні копії творів рецьких майстрів. Цим вони надали мабутніи поколінням велику послугу, тому що більшість грецьких оригіналів було з часом втрачено.  Справжніми перлинами римської культури були скульптурні портрети, які крім художньої мають ще і історичну цінність.

                     

     Завдяки римським майстрам, нащадки можуть бачити скульптурні портрети відомих імператорів, філософів, полководців, їх неповторність  та індивідуальність. 

     Римляни створили знаменитий вид статуї тогатус,  який служив для зображення оратора у тозі (давньоримському одязі). Традиція зображувати полководців у такому вигляді збереглася в Європі до середини ХІХ ст.

                                 Самостійно визначте характерні риси візантійської,

                                 романської та готичної  скульптур. Запишіть в зошит. Для підготовки

                                можна скористатися підручником «Мистецтво. 8 клас».

                                 Автори Назаренко Н.В., Чєн Н.В, Харків «Оберіг», 2016р.

                               (електронна версія)

                             

 3.2. Звертаючись до традицій Античності, митці епохи Відродження прагнули зрозуміти й осмислити різноманітні її духовні цінності, які були зосереджені в пам’ятниках культури Греції та Риму. В Італії в епоху Раннього Відродження розвиток скульптури на деякий час випередив розвиток інших видів мистецтва. Вона почала домінувати на площах міст і в заміських віллах, у затишних садах та в оздобленні фонтанів. Фонтани зі скульптурами набули такої популярносі, що італійські зразки були запозичені навіть у сади Англії, Франції, Чехії.

     В історії пластики Ренесансу Донателло був центральною фігурою. Він першим взявся за систематичне вивчення механізму рухів людського тіла, першим дав зображення складного масового дійства, першим став трактувати одяг у тісному зв’язку з рухом і пластикою тіла, першим спробував виразити в скульптурі індивідуальний портрет, загострив увагу на психічному стані змальовуваних ним персонажів. Крім того, він створив тип круглої скульптури, що стоїть самостійно і не пов’язана з архітектурою, а також заснував колу майстрів рельєфу, які створювали фризи для ренесансних будівель. Він є засновником індивідуалізованого скульптурного портрету.

    Мікеланджело Буанаротті - один з найдивовижніших митців Високого і Пізнього Відродження в Італії та у світі. Він був справжнім універсалом – геніальним скульптором, великим живописцем і архітектором, поетом, мислителем. Немає іншої подобної  до нього людини, що залишила таку багату спадщину наступним поколінням. Монументальність, пластичність і драматизм образів, преклоніння перед людською красою проявилися вже в ранніх творах майстра. 

     У всьому світі ім’я Мікеланджело асоціюється з фрескою «Створення Адама», статуями Давида і Мойсея, собором Св. Петра в Римі. А єдиний твір, який Мікеланджело підписав – це скульптурна композиція «П’єта» («Оплакування Христа»)

         

     

    

 3.3. Важко уявити стиль бароко без скульптури, яка прикрашала архітектурні  споруди та інтер’єри. Під час створення скульптури в епоху бароко митці використовували різнобарвний мармур, срібло і бронзу. Характерними рисами скульптури цього напрямку є динамічний сюжет, велика кількість складок на одязі та вираження емоційного стану людини, яку зображують. –

    Барокова скульптура поділяється на два види - світську і культову. Світська скульптура – це портрети знатних вельмож, статуї монархів, садово-паркові групи та фонтани.  До культової скульптури належать надгробки й окремі статуї на біблійні теми. Такі скульптури часто зображують

персонажів Священного писання.

    Одним із скульпторів-віртуозів у яскравому дусі бароко був Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680), для скульптурних робіт якого характерними рисами є декоративний початок, реалістичність, напружена експресія. Його скульптура Давида, яка, на відміну від «Давида» Мікеланджело, демонструє момент сутички і граничного напруження сил – моральних і фізичних.

    Скульптура рококо – це насамперед, додатковий, допоміжний вид мистецтва, в якому переважають рельєфи і  статуї, призначені для оздоблення інтер’єру: невеликі статуетки, бюсти, в тому числі з порцеляни.

Серед скульптур, що виконані у стилі рококо, важко знати монументальні, вражаючі своїм змістом і зовнішнім втіленням твори.

                

3.4. Скульптурі класицизму характерно наслідування античності, однак класицизм перейняв лише її зовнішню форму. Майстри періоду класицизму ніколи не сприймали античність  як холодний і неживий канон. «Тільки природу, живу, натхненну, пристрасну має втілювати скульптор у мармурі, в бронзі або в камені», - ці слова, які сказав французький скульптор Етьєна Фальконе про свою творчість, можна вважати девізом усіх скульпторів, що творили  в стилі класицизму.  

      Скульптури, створені в цьому стилі, вирізняються складністю форм, спокійністю поз, навіть рух не порушує замкнутості форм.  Часто сюжети для своїх творів  скульптори позичали з грецької та римської міфології. Але, в основному, їх твори носять цивільний, патріотичний характер, властивий усьому напрямку класицизму.  У них скульптури оспівували військову доблесть, відвагу і відданість обов’язку.

   Скульптури епохи класицизму були покликані прикрашати інтер’єри будинків, служити ідеальним зразком, бездоганною насолодою для погляду.

    У силі класицизму творило багато скульпторів різних країн Європи. Наприклад, у Німеччині це були видатні скульптори Йоганн Готфрід Шадов (1764-1850) і його син – Рудольф Шадов (1786-1622). Франція подарувала світові талановитих скульпторів епохи класицизму  - Етьєна Фальконе (1716-1791) і Жана-Антуана Гудона (1741-1828). Майстром європейського класицизму та основоположником європейського академізму ХІХ ст.. був італійський  скульптор Антоніо Канова (1757-1822).

3.5. Художні напрямки модернізму стали справжнім захопленням митців ХХ ст. Скульптори спрощували форми своїх творінь аж до абстракції. З’явились два не схожих між собою впливи на скульптуру – це функціональна елегантність сучасного промислового дизайну і примітивізм.

                Що, на вашу думку, сприяло виникненню нових напрямків у мистецтві скульптури ХХ – початку ХХІ ст.. і які художні засоби використовували майстри, виборюючи свої переконання? Свої висновки обгрунтуйте прикладами (ілюстраціями) з Інтернету.

·         В підручнику опрацювати стор.170-172;

·         Дати письмові відповіді на запитання, які зустрічалися в лекційному матеріалі, і записати їх в зошити.

·         Інтернет ресурси (раджу перглянути)

                                 «Скульптура як вид мистецтва»  (до 7 хв. 35 сек)

                                          (https://www.youtube.com/watch?v=J_8kL84hD_Q